You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

Завантаження...

Дата: 09.09.2019

Правове регулювання:
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХII (далі – ЗУ “Про захист прав споживачів”).

Хто такий споживач?
Споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника

Які права та обовязки споживачів передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів»?
Статтею 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначені права та обов’язки споживачів, за якою останні мають право на:

  • захист своїх прав державою;
  • належну якість продукції та обслуговування;
  • безпеку продукції;
  • необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
  • обслуговування державною мовою відповідно до ЗУ  «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
  • відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
  • звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
  • об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

Даний перелік прав споживачів є невичерпним, оскільки законодавством можуть встановлюватись також інші права.

Споживачі зобов’язані:

  • перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
  • в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару – до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
  • користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
  • з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару – застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації – дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Яка інформація повинна міститися про продукцію для того, щоб споживач зміг здійснити свідомий та компетентний вибір?
Інформація про продукцію повинна містити:

  • назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
  • дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;
  • відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
  • позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
  • дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
  • виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї у відповідність, якщо законом чи відповідним технічним регламентом не встановлено інший порядок дій виробника (продавця) у таких випадках;
  • дату виготовлення;
  • відомості про умови зберігання;
  • гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
  • правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
  • строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
  • найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація про послуги, пов’язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

В яких випадках продавець має право використовувати поняття «знижка» або «розпродаж»?
Вживання понять «знижка» або «зменшена ціна» або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:

  • якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;
  • якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
  • якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни (ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Вживання поняття «розпродаж» або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

  • якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;
  • якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;
  • якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни (ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Положення про «знижку» та розпродаж» поширються також на продукцію, що є харчовим продуктом.

В яких випадках права споживача вважаються порушенимим?
Права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

  • при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
  • при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
  • при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав’язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
  • порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
  • будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
  • споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
  • ціну продукції визначено неналежним чином;
  • документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Які товари не підлягають обміну?
Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну визначено Постановою КМУ “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів”” від 19.03.1994 № 172.

 Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про захист прав споживачів?
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:

  • відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 і ч. 3 ст. 10  ЗУ «Про захист прав споживачів» (права споживача щодо обміну непродовольчого товару неналежної якості, щодо обміну товару належної якості, щодо виявлення недоліків у виконаній роботі), – у 10-кратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, – у розмірі 300% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), – у розмірі 500% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання – у розмірі 100% вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених ЗУ “Про електронну комерцію») – у розмірі 30 % ввартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 % вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів – у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • реалізацію товару, строк придатності якого минув, – у розмірі 200 % вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги – у розмірі 100% вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, – у розмірі від 1 до 10 % вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених ч. 2 ст. 17 (право споживача на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів), – у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

                                                                                                                                                        Ірина Марчук, адвокат

 Ця стаття несе виключно інформаційний характер та не може розглядатись як надання консультації у конкретній справі. За отриманням допомоги потрібно звертатись до адвокатів/юристів.