You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

Завантаження...

Дата: 23.07.2019

Правове регулювання:

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ (далі – КЗпП України).

У яких випадках трудовий договір, укладений на невизначений строк або строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем?

Стаття 40 КЗпП України передбачає перелік підстав, керуючись якими роботодавець може розірвати трудовий договір, що укладений на невизначений строк або строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, а саме:

  • зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
  • виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
  • систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
  • прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
  • нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • появах на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
  • вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
  • призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду;
  • встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Крім підстав, що вказані вище, законодавець передбачив у ст. 41 КЗпП України додаткові підстави для розірвання трудового договору. Проте застосовані вони можуть бути не до всіх, а лише до окремих категорій працівників.

В яких випадках не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця на підставі ст. 40 КЗпП України?

Згідно абз. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що  не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Які існують обмеження щодо звільнення певних категорій працівників з ініціативи роботодавця згідно ст. 40 КЗпП України?

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ч. 3 ст. 184 КЗпП України).

Які особливості звільнення працівника за ініціативою роботодавця згідно ст. 40 КЗпП України?

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2-3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Дане правило не працює у випадках передбачених ст. 43-1 КЗпП України.

Які існують гарантії для працівника у разі його звільнення за ініціативою роботодавця згідно ст. 40 КЗпП України?

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У разі скорочення чисельності або штату працівників протягом якого терміну потрібно попередити працівників?

Відповідно до вимог статті 492 КЗпП України про звільнення у зв’язку з скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за 2 місяці.

Якому випадку вважається законним звільнення працівника до закінчення двохмісячного строку попередження?

Звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України до закінчення двомісячного строку є правомірним за наявності його згоди.

 

                                                                                                                                                  Ірина Марчук, адвокат

 Ця стаття несе виключно інформаційний характер та не може розглядатись як надання консультації у конкретній справі. За отриманням допомоги потрібно звертатись до адвокатів/юристів.