You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

Завантаження...

Дата: 12.07.2019

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного адміністративного суду ВС в постанові від 2 липня 2019 року у справі № 140/2160/18.

Ознайомитися з повним текстом постанови можна у Verdictum.

Фермерське господарство звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у області Державної фіскальної служби України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язати податковий орган зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну накладну.

Місцевий суд позов задовольнив, а апеляційний суд залишив рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності відмови в реєстрації податкових накладних позивача, оскільки здійснення позивачем господарських операцій відображених у спірних податкових накладних підтверджено належними, достатніми і допустимими доказами.

Податковий орган подав касаційну скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначав, що позивачем не надано в необхідному обсязі документи, необхідні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Верховний Суд підтримав рішення попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квитанції про реєстрацію відповідної податкової накладної року податковий орган не зазначив, які саме критерії оцінки ступеня ризиків є невідповідними, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію накладної. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

ДЖЕРЕЛО